Якщо не я, то хто?
Оповідання – замальовка з гострим сюжетом на тему: «Якщо не я, то хто?»
Ми часто надіємося не на себе, а на людину, котра біля нас. Хоч близька вона вам, хоч просто знайома. Звісно, простіше перекласти відповідальність зі своїх пліч на чиїсь інші, але ж ми повинні не забувати, що колись ви задастеся питанням, якщо не я, то хто?
Люди створені для того, щоб жити, віддавати усі свої сили на себе або близьких, рідних, значущих людей, а не для якихось пусто душних, які навзаєм нічого не дають, для того, щоб жити на землі. Кожна людина неповторна по-своєму, а тому вона є особистістю. Кожен повинен відповідати сам за свої вчинки та рішення. Також і проста українська дівчина із Західної України, яка приїхала до Києва, як говорять, покорити столицю.
Ганна – відображення справжньої патріотки, яка не здалася перед просторами зовсім іншої частини України. Вона з дитинства мріяла про освоєння зовсім іншої справи, якою не займалася ніколи. У неї є лише надія для здійснення своєї мрії та неабияке прагнення.
Усі її так звані друзі і вона сама, завжди покладалися на свого кращого знайомого. Зі своїх спогадів дівчина пам’ятає, що він, бувало, забував про себе, а турбувався про інших.
За тисячі кілометрів від своєї рідної домівки Ганна зуміла зрозуміти, що в першу чергу треба думати про свої уміння та знання. Відтепер вона покладалася лише на себе, а зробити це її змусила повчальна ситуація з життя.
Не маючи ні копієчки грошей, Ганні не було де заночувати, тому вона залишилася на одній з місцевих зупинок. Лив сильний дощ і там було точно не дуже затишно. Сидячи у цілковитій темряві, холоді, дівчина думала про своє життя: про те, що вже зробила та про те, що тільки хоче. Мимохідь, у неї наливались очі слізьми, їй було сумно. Подумайте ви , поставте себе в таку ситуацію… Ви далеко від свого будинку, вас ніхто не пригортає до рідного плеча, ви давно закінчили школу, ваші однокласники пороз’їжджались по різним куточкам держави, а можливо, й за її межі, а ви думками зараз сидите за партою, повертається ваш ліпший друг: дай списати, а ви усміхаєтесь йому у відповідь, даєте, бо знаєте, що скоро ви не будете разом, бо це життя. А так не хочеться в це вірити, але треба пам’ятати, що кожну ситуацію можна повернути на свій бік, тільки не зволікайте цим, насамперед, робіть усе для здійснення мрій. Просто емоції переповняють, що все це давно пройдене, а чи нікому не хочеться повернутися в ті часи свого безхмарного дитинства? Просто душа виливається назовні у такі моменти. Був час подумати, але не довго. Коли вона почула маленькі кроки, а згодом ніжний дотик холодної ручки на своїй руці. Це була дівчинка Катруся, яка втекла з дитячого будинку. Вона поділилася своєю нелегкою історією. Разом їм було уже не страшно, і вони, притиснувшись один до одного, просиділи так до ранку.
Ганна, тільки-но прокинувшись, подумала, що обов’язково зробить усе, що в її силах, щоб Катя відчула щастя на собі. Вона відвідала багато державних установ, перш ніж дівчинка відправилась до нової справжньої сім’ї. а знаходилась вона у рідному селі Ганнусі. Багатьма зусиллями їй вдалося виконати, здавалось би, головну місію в своєму житті – допоїти людині.
Якщо не я, то хто? Ми повинні ставити це питання, наприклад, у такій ситуації, як у Ганни.
Пам’ятайте, саме на кожного з Вас покладено місію зробити цей світ добрішим! Думайте лише про добро і воно повернеться до Вас своїм обличчям!