Ось уже двадцять років Україна - вільна, незалежна, демократична держава, принамні так написано в усіх формальних паперах. Але кожен українець має знати, що наша мати-Україна існує вже багато століть. За плечима нашої держави розквіти і падіння, найкращі і найсвітліщі події, але ще більше горя, болі і страждань. На шляху до незалежності наша ненька подолала безліч перешкод, пройшла багато війн і катувань. І все заради того, щоб ми, українці, жили у вільній державі. Історія українців починається з курної доби кам"яного віку, і нагадує про себе курганами та кам"яними ідолами. Це доба, так званої, тріпільської культури. Наші предки мали насичену і барвисту культуру, можливо найстародавнішу на Землі. Поступово слов"янські родини об"єднувалися у племена, а племена, в свою чергу, розросталися і поступово утворилася держава. Ця держава згодом стала однією з найславетних держав світу і називалася вона - Київська Русь. За кожним злетом йде падіння. Так і почала падати могутня колись держава. Її ласу землю дрібнили на шматки, що багато років передавалися із рук однієї імперії до рук іншої. Але вільний народ не можна ув"язнити. Щоразу, перебуваючи у полоні українці проявляли свій волелюбний характер. Прикладом неймовірно сили українського духу стала Запорізька Січ, про яку говорив весь світ. А пізніше символом української свободи став відомий Тарас Григорович Шевченко. У нашій історії ще багато прикладів волелюбності українців, їхньої сили духу і наполеглевості. Але це все - історичні факти, це історія, тобто це минуле нашої країни. А що ж буде у майбутньому? Аналізуючи сучасність нашої країни я навіть боюся уявити, що ж буде далі. Адже час коли у державі було все добре давно минув. Зараз, на мою думку, Україна перебуває у глибокий кризі. Як економічний, так і у духовній. Низький рівень життя в Україні, низький рівень освіти, занепад духовного життя, далеко недосконала економіка - усе це свідчить, про те, що українська нація вмирає. Прикро, що винні у цьому ми самі. Народ - це в"язні впливових політиків, воли багатіїв. У нашій державі голодують інваліди війни, мерзнуть сироти, а ще у нашій країни живуть найбагатші люди Європи. Український народ - став розмінною картою багатіїв. Наша держава потонула у корупції. Усе в нашій країні зав"язане на грошах. Про мораль і етику годі й говорити. Нас, волелюбних українців, закували у кайдани, ми не можемо нічого робити зараз. Але я впевнена що прийде час і у майбутньому про нас знову заговорять у Європі, про нас знову почує Азія, нас згадають в Америці. Я вірю, що Україна підніметься з колін і міцно стане на ноги. Все йде і усе змінюється, змінюються час, змінюються покоління. Ще багато років треба, щоб Україна відновилася, після століть проведених під гнітом чужинців. Та я щиро вірю в те, що нащо держава знов розквітне буйним цвітом, вдихне вільного повітря на повні груди, для цього ми маємо почати з малого, з любові до рідного краю, з любові до рідної мови, з любові один до одного.